Булінг
| Алгоритм дій | Перейти |
| Протидія кібербулінгу | Перейти |
| Нормативна база | Перейти |
| Відповідальність | Перейти |
| Поради батькам | Перейти |
| Рекомендації жертвам булінгу | Перейти |
| Рекомендації учням | Перейти |
| Твоя 100пудова безпека | Перейти |
| Стоп кібербулінг | Перейти |
| ПРИКЛАД ЗАЯВИ ПРО ВИПАДОК БУЛІНГУ | Перейти |
| Сайт психолога ЗЗСО №12 | Перейти |
Види та прояви булінгу
Булінг в навчальному середовищі (цькування), тобто діяння учасників
освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному,
сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних
комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або
такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого
могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю
потерпілого.
Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси,
небажані дотики, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.
Економічний булінг – пошкодження, відбирання чи знищення одягу та
інших особистих речей, вимагання грошей тощо.
Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла,
міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози,
жарти, маніпуляції, шантаж тощо.
Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла,
прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у роздягальнях,
поширення образливих чуток, погрози сексуального характеру, жарти тощо.
Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету,
інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по
телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в
мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі).
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
систематичність (повторюваність) діяння;
наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу),
спостерігачі (за наявності);
дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної
та/або фізичної шкоди;
приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам
кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Хто може бути жертвою булінгу:
діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків;
невпевнені в собі діти, замкнуті, мовчазні;
діти, які уникають певних місць у школі (наприклад, на перерві сидять у
класі);
діти, які часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з
дорослими ніж з однолітками;
діти, які відрізняються від інших будь-чим.
Хто може бути агресором або агресоркою:
вони зазвичай фізично сильніші за інших;
виділяються зовнішністю, манерою поведінки, одягом;
вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дітей та дорослих;
мають досить велике коло друзів або однодумців та ін.
Хто може бути спостерігачами:
діти з кола кривдника або кривдниці;
однокласники або однокласниці;
випадкові учні або учениці;
всі, хто бачить ситуацію булінгу.
Якщо ви опинились або стали свідками ситуації булінгу, можете
звернутися:
у своєму закладі освіти – до соціального педагога, практичного
психолога, класного керівника, медіатора або медіаторки, вчителя, медичного
працівника, шкільного офіцера поліції;
в поліції – до дільничого офіцера поліції, працівників ювенальної
превенції;
до працівників служби у справах дітей;
неурядових громадських організацій.
Якщо ви зіткнулися з ситуацією булінгу, то для отримання інформаційних, психологічних, правових консультацій ви можете безкоштовно звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію» за номерами 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно) в межах України
